ІТ-фахівчиня, волонтерка та громадська активістка з Херсона Ірина Горобцова, яку російські окупаційні сили викрали у травні 2022-го, тримали два роки без звʼязку із зовнішнім світом і потім засудили за сфабрикованими звинуваченнями у шпигунстві до десяти з половиною років ув’язнення, повідомила у листі сестрі Олені Корній, що увесь цей час не отримує жодної медичної допомоги та необхідних ліків. Горобцова написала, що страждає на мігрень та має проблеми з серцем.
З дозволу рідних «Ґрати» публікують деякі фрагменти з листа Ірини.
«Замкнуте коло»
Лист, датований 11 грудня цього року, надійшов із СІЗО №1 Сімферополя в окупованому Росією Криму. У ньому Ірина Горобцова повідомляє, що страждає від сильного головного болю, але не отримує будь-якої медичної допомоги чи ліків навіть у передачах.
«Всі ці 2,5 роки мене зводить з розуму головний біль. Як ти розумієш, — пише вона старшій сестрі Олені Корній, — Поки я була ізольована без можливості листування, і ставлення, і медична допомога були відповідними. Я ніколи не могла допроситись таблеток від головного болю. Це був якийсь жах, бо мігрені у мене найчастіше трапляються від недосипу і нервів. І саме це відбувалося зі мною регулярно».
Корній дуже занепокоєна станом ув’язненої. За її словами, напередодні свавільного затримання, ще до повномасштабного російського вторгнення, в Ірини діагностували аневризму в мозку, а це стан, який потребує медичного супроводу і моніторингу.
Як мовиться у листі, Ірина сподівалась, що після того, як росіяни щодо неї почали офіційне слідство, вона зможе отримувати медичну допомогу, яку мають решта в’язнів, але цього не трапилось.
«Ті спеціальні таблетки, про які я мріяла два роки, і все заспокійливе, що мені потрібне для моїх розхитаних нервів, можна передавати тільки за рецептом. Рецепти всередині СІЗО місцеві лікарі не мають права виписувати. Таблеток, щоб видати мені за моїм запитом, у них немає. У передачу отримати всі ці ліки я не можу, тому що рецепта у мене немає. Та й дуже часто отримувати ліки для мене відмовляється медична служба через мою статтю («шпигунство» — стаття 276 Кримінального кодексу РФ). Це якесь замкнуте коло», — пише Ірина.
.
За словами жінки, напередодні того, як вона писала цього листа, у неї схопило серце. Це трапилось уперше і дуже її налякало.
«Я намагалась викликати фельдшера, але він так і не прийшов. Сусідки, дякую їм, відпоювали мене «Корвалолом» в таблетках, а я лежала, скорчившись від болю, і не розуміла, що відбувається», — зазначає Горобцова.
Справа — на етапі апеляції
Ірина Горобцова — тестувальниця в ІТ-компанії та громадська активістка. Під час російської окупації Херсона вона, серед іншого, допомагала місцевій лікарні: підвозила лікарів з віддалених районів, шукала і привозила їжу, ліки та перев’язувальні матеріали, а також доставляла ліки тяжкохворим у віддалених населених пунктах Херсонщини. Також вона ходила на мирні зібрання проти російської окупації у Херсоні і публікувала фото звідти у соцмережах.
13 травня 2022 року, на день народження активістки, група невідомих у російських військових одностроях під’їхали до багатоквартирного будинку у Херсоні, де Ірина Горобцова жила разом із батьками, влаштували обшук в їхній квартирі і забрали Ірину з собою, сказавши батькам, що везуть її на допит. Під час обшуку вони вилучили ноутбук і мобільний телефон активістки. Більше зв’язку з Іриною не було, і батьки вирішили звернутися до російської окупаційної адміністрації в Херсоні. Там їм повідомили, що доньку відвезли в Крим.
Адвокат Еміль Курбедінов, якого найняла родина Ірини, дізнавшись, що вона в Криму, неодноразово звертався із запитами і клопотаннями про зустріч зі своєю підопічною до російської пенітенціарної служби, ФСБ, МВС та Міністерства оборони. Ті у відповідь йому повідомляли, що Ірина Горобцова не є фігуранткою кримінальної справи, але її затримано у зв’язку з «протидією спеціальній воєнній операції» і щодо неї ухвалять рішення, коли «операція» завершиться. Згодом, аргументуючи, чому російське МВС не розслідуватиме зникнення Ірини Горобцової, в одній із відповідей йому зазначили, що 25 травня 2022 року вона пройшла процедуру дактилоскопії у СІЗО №1 Сімферополя.
У березні 2024 року адвокату стало відомо, що активістку звинувачують у шпигунстві (ст. 276 КК РФ). Вперше Курбедінов зміг побачити свою підзахисну тільки в суді, коли їй офіційно обирали запобіжний захід. Справа засекречена. Ірину Горобцову у ній представляє російський державний адвокат за призначенням, але Еміль Курбедінов залишається її адвокатом в питаннях умов утримання.
15 серпня цього року російська генеральна прокуратура повідомила, що Ірину Горобцову засудили до десяти років і шести місяців колонії загального режиму за звинуваченнями у шпигунстві (стаття 276 КК РФ). Нині активістка подала апеляцію і очікує розгляду в СІЗО Сімферополя.
Як зазначається у повідомленні російської генпрокуратури, за версією слідства, активістка начебто з лютого 2022-го по березень 2023 року передавала дані співробітнику Головного управління розвідки України про пересування російської військової техніки та особового складу російських збройних сил та росгвардії по Херсонщині, а також місця їхньої дислокації. Це, однак, фізично неможливо, оскільки у травні 2022-го її вже затримали.
Минулого року у РФ без медичної допомоги померли двоє ув’язнених з Криму
Відсутність доступу до медичної допомоги українців, утримуваних Росією з політичних мотивів, неодноразово ставало причиною занепокоєння українських та міжнародних правозахисних організацій після того, як на початку 2023 року у російських в’язницях померли двоє ув’язнених з окупованого Криму: Джеміль Гафаров та Костянтин Ширінг. Зокрема, 14 серпня 2023 року Центр прав людини ZMINA опублікував список із 21 людей, чиєму життю і здоров’ю загрожує небезпека внаслідок ненадання медичної допомоги в російському ув’язненні.
У грудні 2023 року міжнародні організації Front Line Defenders, Physicians for human rights та Human rights watch оприлюднили заяву з вимогою забезпечити медичне обстеження та надати належну медичну допомогу правозахисникам, яких Росія утримує за ґратами. У цій заяві згадується, зокрема, Ірина Горобцова. Як зазначають підписанти заяви, ненадання належної медичної допомоги під час тримання під вартою суперечить Мінімальним стандартним правилам поводження з ув’язненими 1955 року, відомим як Правила Нельсона Мандели, і є порушенням заборони на нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження, а також права на особисту недоторканність і на здоров’я.