Житель Херсонщини Іван Долженко — захисник Маріуполя. У російському полоні він був з квітня 2022 року. Додому повернувся у січні 2024 року під час обміну. Весь цей час на нього чекали рідні: святкували його дні народження, записували для нього відео, брали участь у мітингах на підтримку військовополонених.
Наталя Адамчук тримає в руках талісман, який її шестирічний син назвав “Дядя Ваня” на честь її брата, військовослужбовця Івана Долженка. Рік і вісім місяців він був у російському полоні. Іван служив у 56-тій бригаді, він один з оборонців Маріуполя. Його обміняли 3 січня 2024 року, розказала сестра.
"Коли приїхала до Одеси, зустріла одну жінку і кажу: “Зв’яжіть мені воїна ЗСУ”. І вона мені зв’язала. І моя дитина постійно з цим талісманом спала, їла і завжди говорила: “Це мій дядя Ваня. Він вернеться”", — говорить жінка.
Наталя розповідає, на повернення брата з полону вони чекали. Жінка шукала інформацію про нього, брала участь та організовувала мітинги на підтримку військовополонених. Для акцій замовила у херсонської художниці Олександри Кубанкіної портрет брата.
"Третього числа телефонує номер незнайомий. Я беру трубку і чую, брат кричить: “Наташа, це я! Мене обміняли! Я в Україні!” я почала пищати, я почала кричати, я не розуміла, що зі мною", — каже вона.
До лав збройних сил Іван Долженко приєднався у 2017, був учасником АТО/ООС. З початком повномасштабного вторгнення повернувся на військову службу, розповідає жінка. Під час оборони Маріуполя Іван Долженко перебував на заводі Ілліча. 12 квітня 2022 року разом з іншими українськими військовими чоловіка взяли у полон. Фото брата Наталя побачила на одному з російських каналів.
.
"Ми писали до президента, в координаційний штаб, ми писали у Червоний Хрест, ми навіть писали в Росію, щоб нам підтвердили, є він там чи нема. Але відповіді нам не надавали. Таким методом намагалися зламати нашу психіку, коли ти не знаєш, є твій рідний там чи нема. За ці два роки ми не чули ні дзвінка. Ми писали листи, щоб передали йому, але відповіді не надходили. Віра була тільки у те, що він дійсно живий", — говорить сестра Івана.
Звістку про те, що брат живий і його тримають у полоні, передала жінка, яку звільнили під час одного з обмінів, говорить Наталя.
"Дзвонить мені ця жінка і каже: “Наташ, не турбуйся, мене обміняли. Я бачила твого брата. Я бачила його на заводі Ілліча у бункері, він живий". Мені треба було підтвердити, що дійсно він живий. Я їй говорю: “Ви можете подзвонити у Червоний Хрест наш український і підтвердити, що ви його бачили. Щоб подати його на список, щоб обміняти", — розповіла вона.
Після звільнення з полону та реабілітації Іван Долженко почав допомагати товаришам по службі: ремонтує техніку.
"Він каже: "Я відновлюся. Головне ви живі. Я живий. Мені треба йти далі. Я буду продовжувати захищати нашу Україну. Тому що моя мрія, щоб ми були в Україні, всі жили", — говорить Наталя.
Зараз брату Наталі Адамчук — 25 років. Іван Долженко одружився. Наречена дочекалась його з полону. Поки Іван був у неволі, рідні та близькі записували для нього відео, святкували його дні народження, розповідає жінка.
"До останнього треба вірити у свою близьку людину. Не здаватися. боротися за них, як вони боролися за нас до останнього", — каже сестра Івана Долженка.
