Кадрами осіннього Новотроїцького поділились у соцмережах декілька окупаційних каналів. Центр однієї з громад Генічеського району на фото і відео вабить жовтим листям на кленах і відлякує безлюдністю.«Красиво не лише тому, що листя і квіти яскраві, ще й чисто у нашому містечку, принаймні, у центрі так точно», - написав окупаційний телеграм-канал «Новости Херсонщиньї». Але, по-перше, Новотроїцьке - це селище. За те, щоб воно було містечком, новотройчани свого часу на місцевому референдумі так і не проголосували. По-друге, чисто у його центрі було завжди. По-третє, майже нічого нового у цьому центрі окупанти не зробили.
Центральну площу між спорудами колишньої райдержадміністрації та центром культури і дозвілля бруківкою виклали ще за мирних часів. Фотозона «Я люблю Новотроїцьке» також з тих самих часів залишилась. Незважаючи на напис українською, окупанти її поки не чіпають. Як і пам’ятник Т.Г. Шевченку.
«Пам’ятник Тарасу на місці, його ніхто не зносить, - пише вище вказаний окупаційний канал. - Стоїть собі і стоїть, радіо слухає».
Пропагандистське вуличне радіо та конструкція з фотозображеннями російської культури - це єдине, що з’явилось нового. І єдине, на що майже ніхто не звертає уваги.
«Як би не вливали у вуха людям, а у нас життя триває, - пишуть пропагандисти. - Можна навіть роботу знайти за бажання. Принаймні, про вакансії у нас інформацію у центрі можна побачити просто на дверях».
Але чи кожен зможе працювати в окупаційному департаменті ЖКГ або головним бухгалтером в «Володимиро-Іллінському геріатричному пансіонаті», яким керує відомий кримський шахрай Андрій Сітніков? І чи кожен захоче працювати безкоштовно (в обох «закладах» - велика заборгованість по зарплатні)?
.
Немає бажаючих і милуватись красою осінніх кленів. У центральному парку з них вже майже осипалось листя, біля колишньої райлікарні воно ще тримається. «Прогулюючись рідним селищем можна побачити чудові пейзажі», - пише телеграм-канал окупаційної адміністрації Новотроїцького «муніципального округу». Але новотройчани воліють краще сидіти вдома, ніж зустрічатись на вулицях з військовими патрулями.
Борис ВИНОГРАДОВ