Нас зараз просто знищують: як живе Херсон через місяць після звільнення

11 листопада увійде до підручників новітньої історії України як дата безумовного успіху ЗСУ: цього дня сили оборони звільнили Херсон – єдиний обласний центр, який під час великомасштабного вторгнення вдалося захопити рашистам. Країною прокотилася хвиля довгоочікуваної переможної ейфорії. Проте відступ російських фашистів із Херсона не означає, що так звані "визволителі" залишили місто у спокої. Рашисти продовжують планомірно тероризувати Херсон ударами артилерії, намагаючись спровокувати енергетичну та гуманітарну катастрофу. Як виживає звільнений Херсон після деокупації - дізнавався "Апостроф".

 

"Приїжджаєш до Херсону, і тут класно: немає рашистів, немає цих проклятих "зеток" - вільне місто", - розповідає "Апострофу" місцевий мешканець Василь, що у Херсоні володіє магазином спортивних товарів.

Втім, окупанти не дають забути місцевим жителям про свою близьку присутність на лівому березі Дніпра. Не минає й дня, щоб місто не обстрілювали.

 

 

"Перші дні після звільнення Херсона ситуація з обстрілами була абсолютно нейтральною: народ радів на вулицях кілька днів, приїжджав Зеленський, і навіть не було поодиноких пострілів з гвинтівок. Приблизно за тиждень почалися обстріли. Частина з них були хаотичною, але деякі, швидше за все, за наведенням. Наприклад, співробітники прокуратури заїхали до будівлі і туди буквально за 30 хвилин прилетів снаряд", - каже виданню житель Херсону, волонтер Андрій.

 

Зараз, за словами херсонців, окупанти значно збільшили вогневий вал.

"Місто обстрілюється дуже щільно. У нас є райони, які обстрілюються практично цілодобово: Острів, Гідропарк. І незрозуміло чому саме ці райони, адже там немає якоїсь значущої інфраструктури, там лише житлова забудова та приватний сектор, ось їх і обстрілюють. Прилітає по автомобілях, будинках, дворах. Руйнувань дуже багато, і людей з цих районів намагаються евакуювати і якось переселити. Але це не означає, що в інших районах тихо. Практично все місто обстрілюється, з самого ранку кожен день прильоти, і нас просто зараз знищують", - скаржиться мешканка Херсона Наталія, коментуючи ситуацію "Апострофу".

 

"Зараз однозначно вони стали сильніше обстрілювати місто, руйнувань дуже багато, - додає власник магазину Василь. - Проїжджаєш районами, бачиш ці радянські панельки, і в багатьох будинках тупо в стінах дірки від снарядів. Рашистам абсолютно все одно куди стріляти. Якоїсь вибірковості немає, або вона просто така перекручено-садистська. Коли місто було окуповане, і наші працювали по місту, то працювали точково: по місцях скупчення рашистів, їх фейкових адміністраціях, пунктам збору військових і техніки. А тепер окупантам довелося піти, і вони б'ють. тупо по всьому місту: школи, житлові будинки, лікарні, дороги… їм байдуже".

 

 

Більше того, околиці міста, до яких "визволителі" можуть дістатись, прострілюються снайперами.

 

"Фактично росіяни перетворюють місто на чорну дірку і обстрілюють з усіх видів озброєння, а прибережна зона прострілюється снайперами або просто стрілецькою зброєю. Починаючи з понеділка, 12 грудня, обстріли набули запеклого характеру. За підсумками останніх днів під обстріл потрапляють школи, медичні установи, адміністрація, супермаркет. У будинок, де я мешкаю, прилітало двічі", - зазначає волонтер Андрій.

 

Навіщо рашисти кошмарять місто після свого відступу? У херсонців є кілька припущень.

 

 

"З огляду на те, що 10 грудня окупанти зайняли острови по Дніпру і почали обстрілювати місто з мінометів 82 калібру, можливо, вони готують якісь рейдові заходи на Херсон. Адже у своїх пабліках вони ж активно розганяють, що повернуть Херсон, - пояснює Андрій. - Крім того, у них стоїть завдання унеможливити перебування українських військ та аварійних підрозділів у місті, унеможливити перебування поранених у лікарнях, поставити під вогневий контроль логістику з міста та в місто".

Ну і, звичайно, ніхто не скасовував тактику тупого терору для провокування гуманітарної катастрофи – це улюблений інструмент впливу рашистів.

 

Жителі Херсона зазначають, що гуманітарна ситуація у місті не є критичною: продовольства, засобів гігієни та ліків вистачає.

"Зараз у місті працює дуже потужна продуктова місія ООН та інших міжнародних організацій. Вони надсилають нам продуктові набори - і загалом у достатній кількості: щодня в місто заходять фури з продуктовими, гігієнічними та дитячими наборами. У місті працює близько 20 пунктів видачі цих наборів. Весь світ зараз нас підтримує, і це, відверто кажучи, дуже приємно", - зазначає місцева мешканка Наталія.

 

"У місті з'явилося багато польових кухонь: волонтери чи релігійні організації готують гарячу їжу та годують людей", - додає власник магазину Василь.

"Коли рашисти були у Херсоні, вони не давали завозити в місто ні продукти, ні ліки, взагалі нічого. Людям доводилося скуповувати залишки: що знайшли десь, якусь крупу, сухарі, консерви, те й купували. Ліки розгребли всі, аптеки стояли порожні. Коли у мене піднявся тиск, я не міг жодних ліків собі купити", - зазначає Василь.

 

 

Але! Ситуація зі світлом, водою, опаленням, зв'язком набагато гірша. За кілька тижнів після звільнення міста комунальники поступово почали налагоджувати комунікації, став з'являтися навіть провідний інтернет. Однак безперервні обстріли зводять нанівець усі намагання повернути місто до мирного життя.

 

"Взяти, наприклад, район Острів. Днями його були змушені відключити від опалення, і система буде злита, тому що забезпечити роботу систем опалення при таких обстрілах просто неможливо. А сьогодні по всьому місту зникло світло, і я так розумію і від опалення все більше будинків буде відключатись. Вже зараз заходиш у багатоповерхову панельку, а вона вся тече, сира і вода на підлозі. Я такого ніколи не бачив за весь час життя у місті", - запевняє волонтер Андрій.

 

"Відкрито кілька великих мережевих супермаркетів, але здебільшого більшість продуктових магазинів досі не відкрилися. Тому роботи немає. У Херсоні працює кілька комунальних підприємств, які займаються інфраструктурою міста: водоканал, енергетики. Але малого та середнього бізнесу тут немає, відповідно і роботи немає", - нарікає Наталя.

 

Всі ці проблеми змушують людей знову виїжджати з міста, в яке ще місяць тому херсонці поверталися на хвилі наснаги. А от хто точно не збирається залишати місто, то це…

 

Звичайно, найодіозніші колаборанти на кшталт Володимира Сальдо втекли з Херсону задовго до його звільнення.

"Ті, хто співпрацював з окупантами активно, і ухвалював якісь управлінські рішення, одразу виїхали разом із окупантами", - зазначає Наталя.

 

"Але судячи з щільності обстрілів, агентури в місті залишається ще більш ніж достатньо. Тим більше, що їм є де залягти на дно, адже місто напівпорожнє. Коли я був в окупації і перебував у розшуку, мені вдавалося протягом двох місяців міняти квартири і залишатися у місті. Нині порожнього житла ще більше і можна роками, напевно, ховатися, особливо в приватному секторі, - додає волонтер Андрій.- Херсон, на жаль, досі не перебуває під жорстким правовим контролем України, як не перебуває під контролем і трафік з Херсону".

 

Окрім агентури та навідників у Херсоні залишаються і любителі росії.

"Так, у місті залишилися люди, які, наприклад, отримували гуманітарну допомогу від тих самих поляків, а потім висловлювали в лайливій формі своє ставлення до України. Але це здебільшого пенсіонери, які до цього і російські паспорти оформляли, і комунальні рахунки переоформляли на росію. Ця група людей нікуди не поділася - така реальність", - запевняє Андрій.

 

"А є ще й такі, хто каже, що коли тут були росіяни, нас так не бомбили. Ну це недалекі люди. Вони не можуть розвинути далі свою логіку. Коли в Херсоні були росіяни, то не бомбив їх хто? ЗСУ! А тепер росіяни пішли і бомбять місто, адже їх тут немає, а на вас їм просто начхати. На жаль, такі люди є", - додає власник магазину Василь.

 

Проте місцеві жителі зазначають, що любителів Мордора виявляють правоохоронці.

"У місті зараз активно працює поліція, СБУ, ведуться слідчі дії щодо колаборантів. Цих людей знають, є списки. Крім того, є небайдужі херсонці, які контролюють цей процес, адже у нас були в місті люди, які зрадили Україну, і не просто співпрацювали з окупантами, але навіть допомагали катувати своїх співгромадян. Навіть якщо у силовиків до когось руки не дійдуть, активні патріоти не дадуть спокійного життя колаборантам", - резюмувала Наталя.