Сільське господарство окупанти занапастили

«Фермери області завершують збирання врожаю і готуються до перших нічних заморозків, - написав у своєму телеграм-каналі голова окупаційного уряду Херсонщини Андрей Алексеенко. - Найголовніше - накрити томати, які ще залишаються на полях - вони погано переносять низькі температури». Питається, як може випускник Кубанського аграрного (!) університету не знати того, що заморозки «погано переносять» абсолютно всі рослини?! І, що цікаво, подібне невігластво в аграрній галузі в аграрному регіоні демонструють усі члени «уряду».

 

Напевно, саме через повне нерозуміння проблем сільського господарства лівобережжя і тих катастрофічних наслідків, до яких призвела відсутність зрошення, окупанти і підірвали Каховську ГЕС.

В середині жовтня помідори ще збирали на тих полях, де фермери змогли організувати полив зі свердловин. Наприклад, у Кучерявоволодимирівці Чаплинського «муніципального округу», де на 25 гектарах, за запевненням пропагандистів окупаційного телеканалу «Таврія», збирали від 50 до 80 т/га. Зібране відправляли у Москву і Санкт-Петербург. «Аграрії зазначили: врожай томатів у цьому році не гірше минулорічного, - повідомили пропагандисти. -Проблему зі зрошенням через теракт на Каховській ГЕС вирішили поливом з артезіанських свердловин».

 

 

«Не вирішили, - запевняє співробітник Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук, прізвища якого не називаємо, бо на окупованій території у нього залишились рідні. - У майбутньому може виникнути ще серйозніша проблема. Як правило, свердловини на лівобережжі бурять до найближчого шару води, а там показники солоності значно перевищують норму. Якщо такою водою поливати сільгоспкультури, це ефективно лише перші кілька років. Далі родючі ґрунти перетворяться на солончаки, на яких вже ніколи не можна буде займатись рослинництвом».

 

Зрошення потрібне і для тваринництва. Без нього неможливе вирощування кормових трав. Дефіцитну вологу для цього на лівобережжі цьогоріч майже не витрачали, а дикі трави, які на сіно заготовляли власники домашніх корів, погоріли через спеку. Через це рогату худобу, як велику, так і малу, у селах вирізають.

 

«Купити сіно не те що дорого, його просто немає, - розповіла мешканка одного з сіл Генічеського району Вікторія. - Годувати корову було нічим, то ми й здали її заготівельникам. Раніше заробляли на життя продажем домашнього молока. Тепер чоловік влаштувався на роботу на асфальтний завод. З його зарплати і живемо. Чи є у селі ще корови? Дві залишилось. Аби купити молоко, люди записуються за кілька днів. А сметану віяти власники корівок навіть не встигають».

 

 

Тим часом у окупантів зовсім інші «дані». «Поголів’я великої рогатої худоби збільшилось на 24,7%, що говорить про відродження галузі, яка знаходилась у занепаді при Україні, - бреше окупаційний уряд області. - Поголів’я свиней і кіз виросло більш ніж на 20%». Але, видно, і цих вигаданих цифр окупантам мало, тому їхній міністр АПК і продовольчої політики Санал Адьяєв на виставці «Золота осінь-2024» у Москві зустрічався з президентом Національної спілки вівчарів Росії Хароном Амерхановим. «Домовились про те, що для розширення і розвитку саме цього напряму ми запросимо в область спеціалістів Національної спілки вівчарів, - розповів після того пропагандистам Адьяєв. - Вони нададуть допомогу тим, хто буде займатись тваринництвом у нашому регіоні».

 

Тим часом співробітники Інституту тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» - Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства, яким вдалося виїхати з окупації, вказують на те, що вже скоро допомагати не буде кому. Адже через відсутність кормів і спеціалістів окупанти пускають під ніж навіть племінних овець. Точні дані, на жаль, невідомі, але піддослідне поголів’я інституту вже скоротилось у рази. Тому вищезгаданий Амерханов може стати тим Хароном з давньогрецьких міфів, який «перевезе через Стікс» вбиту окупантами галузь.

 

Зрошення потрібне і для тваринництва. Без нього неможливе вирощування кормових трав. Дефіцитну вологу для цього на лівобережжі цьогоріч майже не витрачали, а дикі трави, які на сіно заготовляли власники домашніх корів, погоріли через спеку. Через це рогату худобу, як велику, так і малу, у селах вирізають.

 

 

«Купити сіно не те що дорого, його просто немає, - розповіла мешканка одного з сіл Генічеського району Вікторія. - Годувати корову було нічим, то ми й здали її заготівельникам. Раніше заробляли на життя продажем домашнього молока. Тепер чоловік влаштувався на роботу на асфальтний завод. З його зарплати і живемо. Чи є у селі ще корови? Дві залишилось. Аби купити молоко, люди записуються за кілька днів. А сметану віяти власники корівок навіть не встигають».

 

Тим часом у окупантів зовсім інші «дані». «Поголів’я великої рогатої худоби збільшилось на 24,7%, що говорить про відродження галузі, яка знаходилась у занепаді при Україні, - бреше окупаційний уряд області. - Поголів’я свиней і кіз виросло більш ніж на 20%». Але, видно, і цих вигаданих цифр окупантам мало, тому їхній міністр АПК і продовольчої політики Санал Адьяєв на виставці «Золота осінь-2024» у Москві зустрічався з президентом Національної спілки вівчарів Росії Хароном Амерхановим. «Домовились про те, що для розширення і розвитку саме цього напряму ми запросимо в область спеціалістів Національної спілки вівчарів, - розповів після того пропагандистам Адьяєв. - Вони нададуть допомогу тим, хто буде займатись тваринництвом у нашому регіоні».

 

Тим часом співробітники Інституту тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» - Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства, яким вдалося виїхати з окупації, вказують на те, що вже скоро допомагати не буде кому. Адже через відсутність кормів і спеціалістів окупанти пускають під ніж навіть племінних овець. Точні дані, на жаль, невідомі, але піддослідне поголів’я інституту вже скоротилось у рази. Тому вищезгаданий Амерханов може стати тим Хароном з давньогрецьких міфів, який «перевезе через Стікс» вбиту окупантами галузь.

 

 

Догосподарювались окупанти на лівобережжі області до того, що навіть соняшникову олію збити там вже ніде. «Наразі найближче підприємство з переробки олійних культур знаходиться у Запоріжжі, але там роблять сиру олію, нерафіновану», - заявив окупаційному «Херсонському агентству новин» «депутат Херсонської обласної думи», «голова комітету з аграрної політики» Юрій Ковальов. І це при тому, що раніше окупанти заявляли, що принаймні два таких підприємства - у Скадовську і Нижніх Сірогозах - їм вдалося запустити.

 

А от з урожаєм, за словами зрадника, у окупантів справи зовсім непогано склались: «Врожайність у цьому році, у цілому, непогана, якщо, звісно, враховувати несприятливі кліматичні умови... Навіть незважаючи на ці природні особливості, область зібрала близько мільйона тонн зернових, ріпаку і сої - близько 50 тисяч тонн і близько 85 тисяч тонн соняшнику».

 

Скільки було зібрано насправді, на жаль, невідомо. Але майже все зібране вже давно вивезено у кримські порти. Хоча директор окупаційної «Херсонської зернової компанії» Сергій Кива запевнив у Телеграмі, що у Ростовську область, Краснодарський край і окупований Крим вивезено лише половину зібраного. Інша половина, мовляв, буде вивезена у «дружні країни». Сказав, що їх 7. Які саме, не назвав. Додав лише, що перемовини з ними перебувають на фінальній стадії.