Мешканку селища Каланчак окупанти примусили зафарбовувати намальовані на стовпах українські прапори за те, що жінка зберігала вдома книжку про суд над вбивцями діяча українського національного руху Степана Бандери.
Про цей випадок повідомила у власному Телеграм-каналі окупаційна поліція, кілька колаборантських медіа розтиражували це повідомлення.
«Екстремістською літературою» виявилася книжка «Московські вбивці Бандери перед судом» – видана в Німеччині збірка матеріалів справи про вбивство легендарного українця агентом КДБ Богданом Сташинським, який, до речі, згодом став перебіжчиком і добровільно здався правосуддю Німеччини, а потім співпрацював з ЦРУ.
Окупаційні поліцейські пишуть про вилучення книжки і про проведення з жінкою «профілактичної бесіди про неприпустимість дій, спрямованих на героїзацію націоналістів та нацистів». А також пишуть про те, що жінка «висловила добровільне бажання допомогти комунальним службам у впорядкуванні рідного селища».
Слова про «добровільне бажання» – це прояв особливого цинізму окупантів. Зрозуміло, що насправді йдеться про покарання жінки за зберігання книжки, яка не була заборонена в Україні.
Дії окупаційної поліції – не тільки знущання над людиною, а й порушення законодавства РФ, зокрема, конституції країни, згідно зі статтею 54 якої «закон, який встановлює чи обтяжує відповідальність, зворотної сили не має».
.
До того ж зберігання історичної книги, документального дослідження не є проявом екстремізму, який в російській юриспруденції визначається, як «прихильність до крайніх поглядів і дій, що радикально заперечують існуючі в суспільстві норми та правила. Базовою основою екстремізму є агресивність, наповнена будь-яким ідейним змістом (сенсом)».
А мелодію, яка супроводжує відео з безвинно покараною жінкою, «Don’t Worry, Be Happy» Боббі МакФерріна, неможна розцінити інакше, окрім як глузування, знущання і свідчення наявності у окупаційних поліцаїв наймерзотніших людських якостей.
.
