Штрафи від ТЦК: що відбувається при несплаті та як держава може примусово стягнути кошти або майно

При несплаті штрафу від ТЦК (територіального центру комплектування) держава може списати гроші з картки або забрати майно через виконавчу службу. Щоб уникнути проблем, громадянам рекомендується своєчасно реагувати на постанови про штрафи і вживати необхідних заходів для їх оскарження або сплати.

Про це йдеться у відповіді Міністерства юстиції на запит "Судово-юридичної газети". В Україні на тлі мобілізації зросла кількість випадків, коли громадяни отримують повістки поштою.

 

Це спрощує процедуру вручення документів та прискорює процес мобілізації. Важливо знати, що Кабінет Міністрів надав громадянам лише три дні на те, щоб забрати повістку, якщо вона не була вручена особисто. У випадку, якщо повістку не буде забрано у визначений строк, на громадянина може бути накладений так званий "заочний штраф", а постанова вважатиметься виконавчим документом.

 

 

"Заочний штраф" – це штраф, який накладається на громадянина у разі, якщо він не забрав повістку вчасно або ігнорує інші вимоги ТЦК. Відповідно до законодавства, штрафи за такі порушення коливаються від 17 тисяч до 25,5 тисяч гривень. Якщо цей штраф не буде сплачений добровільно протягом 15 днів після його накладення, може бути розпочата процедура примусового стягнення.

 

Згідно з чинним законодавством, у разі оскарження постанови про накладення штрафу, громадянин має також 15 днів з моменту повідомлення про рішення, яке залишає скаргу без задоволення, на сплату штрафу. Якщо ж громадянин ухиляється від сплати, то справа передається органам державної виконавчої служби (ДВС), які запускають процес примусового виконання рішення.

 

Примусове стягнення починається після того, як постанова про накладення штрафу надсилається до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, його роботи або за місцезнаходженням майна. Виконавча служба має право здійснювати ряд дій для забезпечення виконання цього рішення, зокрема:

-арешт майна: це перший крок, який робить виконавець. Майно боржника, включаючи його банківські рахунки, може бути арештовано. Згідно із Законом, арешт накладається на кошти на рахунках боржника, а також на інші цінні активи;

-вилучення коштів з рахунків: після арешту рахунків виконавець може списати кошти з них для погашення штрафу. Це стосується як національної, так і іноземної валюти. Якщо суми на рахунках недостатньо, то процес переходить до наступного етапу;

-примусова реалізація майна: якщо на рахунках боржника немає достатньо коштів для погашення боргу, державна виконавча служба може розпочати процес вилучення іншого майна. Це можуть бути автомобілі, нерухомість або цінності. Після вилучення майно продається на аукціоні, а виручені кошти йдуть на погашення боргу.

 

 

Важливо розуміти, що примусове стягнення не стосується всього майна боржника. Якщо загальна сума штрафу та інших стягнень не перевищує 160 тисяч гривень (що еквівалентно 20 мінімальним заробітним платам), то єдине житло боржника та земельна ділянка, на якій воно розташоване, не підлягають вилученню. Однак це правило не діє, якщо штраф перевищує цей ліміт.

 

Якщо майно знаходиться у спільній власності (наприклад, подружжя), то стягнення може стосуватися тільки частки боржника, і ця частка визначається судом. Інше майно, яке не є основним для проживання або необхідним для повсякденного життя, може бути вилучене для продажу і погашення боргу.

 

Громадянам, які отримали штраф від ТЦК, важливо оперативно реагувати на нього. Є кілька варіантів дій:

-сплатити штраф протягом 15 днів: це найшвидший і найменш болючий спосіб уникнути проблем з примусовим стягненням. Якщо ви добровільно сплачуєте штраф, справа не передається виконавчим органам;

-оскаржити постанову: якщо ви вважаєте, що штраф накладено неправомірно, ви маєте право його оскаржити у суді. Але важливо пам'ятати, що на оскарження у вас є лише 15 днів з моменту отримання постанови;

-консультація з юристом: у деяких випадках варто звернутися до фахівця, який допоможе вам знайти законні шляхи вирішення проблеми та мінімізувати ризики примусового стягнення.