Журналістка з Херсона Анжела Слободян створила документальний фільм про початок окупації. "Навала" — про те, що відчували херсонці у перші дні повномасштабного вторгнення та що відбувалось в області. Як працювала над фільмом Анжела розповіла у телемарафоні "Суспільне. Спротив".
"Ідея в мене виникла ще рік тому, коли я змогла виїхати з окупації. Було кілька матеріалів, я фільмувала сама відео під час окупації. Що я пережила там, разом зі своїми мужніми херсонцями, я хотіла викласти у фільмі", — розповіла журналістка.
Під час окупації Анжела Слободян залишалась у Херсоні, займалась своєю основною роботою, розповідала глядачам про те, що відбувалось насправді. Каже, що перші дні дуже зачепили кожного з жителів Херсонщини, хто на собі відчув цю навалу.
"Я вважаю, що перш за все це портерний нарис, це долі людей, люди, які були в окупації, зазнали лиха, історії початку повномасштабного вторгнення. Я могла знімати лише приховано, журналісти, які працювали в окупації, могли знімати тільки потайки. Знімали з камерами ті, хто стали колаборантами або пропагандисти. А одного дня до мене прийшли російські солдати", — згадує журналістка.
Анжела сама пережила російський полон. Каже, що при створенні фільму переповняли емоції.
"Спочатку цей фільм планувала зробити як “Окупація”, була така робоча назва, але на якомусь етапі я не змогла пересилити момент власної історії. Це мала бути хроніка через власний досвід як журналістки. Тому історію лишила на потім", — каже Анжела.
Фільм "Навала" з'явився завдяки гранту ЄС, допомагав його створити режисер Сергій Маслобойщиков. Змонтували фільм у короткі строки — за два місяці. Далі має з'явитись другий фільм, під назвою "Окупація", і третій — "Солдати", розповіла журналістка.
"Окупація” — це моя хроніка, в яку будуть вкладені історії героїв, і “Солдати”, я теж відзняла цей матеріал, це мій колега, оператор Тарас Іванків, який визволяв Херсонщину. Всі три матеріали пов'язані з Херсонщиною, нашими незламними людьми", — розповіла Анжела Слободян.
Журналістка планує проїхати містами України з презентацією фільму, а також перекласти його англійською та німецькою мовами, аби його змогли побачити європейські глядачі.
"Я хочу, щоб всі знали, який ми біль відчуваємо", — каже Анжела.
.
