Відкриття ДНК засвідчують, що половина людства походить від одного войовничого племені, яке жило на території Херсонщини. Про це йдеться у статті «Стародавні вершники, які створили сучасний світ». Її опублікував 8 березня цього року «The Wall Street Journal».
Згідно з дослідженнями команди генетиків під керівництвом Девіда Райха, генетика з Гарвардської медичної школи, який спеціалізується на вивченні стародавніх популяцій, близько 4 мільярдів сучасних людей походять від представників однієї спільноти. Вона існувала 5 тисяч років тому на території України. А саме в місцевості, де зараз розташоване село Михайлівка Новоолександрівської громади на Херсонщині. Цю місцевість називають генетичною колискою ямної культури.
Однак не всі науковці згодні з таким висновком. Наскільки ця інформація точна і що саме викликає сумніви, розповів старший науковий співробітник науково-природничого відділу Херсонського краєзнавчого музею Михайло Підгайний.
У чому неточності?
«Генетичною колискою ямної культури вважали український хутір Михайлівка, який зараз перебуває під російською окупацією», – стверджує автор статті.
Він помиляється двічі, вважає херсонський краєзнавець.
По-перше, Михайлівка вже не окупована. На Херсонщині є п’ять сіл із назвою «Михайлівка», розповідає Михайло Підгайний. Михайлівське поселення, про яке йдеться у статті й де у 1950-ті роки проводилися археологічні дослідження, розташоване біля села Михайлівка Новоолександрівської громади Бериславського району, на правому березі Дніпра. Російські війська окупували село з перших днів повномасштабного вторгнення, але 3 жовтня 2022 року Михайлівку звільнили.
.
Тепер Михайлівку обстрілюють російські війська, село практично знищене. Більше ніж половина житлових будинків згоріли, решта – пошкоджені. За словами очільника Новоолександрівської сільської військової адміністрації Олександра Левечка, на території Михайлівки зараз проживає лише 11 людей, – до повномасштабного вторгнення було 1100 жителів.
По-друге, Михайло Підгайний каже, що не приховує здивування від висновків статті та уявляє здивування археологів, особливо спеціалістів з ямної культури. Він вважає, прив’язка в рамках цього дослідження до ямної культури – навколонаукова міфологія, насправді ж шукати треба глибше. Пояснює неточності тим, що «The Wall Street Journal» не профільне наукове видання, і автор, хоч посилається на «Nature», значно спрощує та популяризує інформацію, намагаючись привернути увагу читачів сенсаційними висновками.
«Ну, не треба таких узагальнень робити, тим паче генетики – це ж не археологи. Так, мабуть, що з Михайлівського поселення вони кістки брали та з них добували свою ДНК. Але таке узагальнення, що з Михайлівки Херсонської області походить половина людства – це не так зовсім», – наголошує Підгайний.
Херсонщина – клондайк для археологів
Михайло Підгайний називає Херсонщину археологічним клондайком, бо не одна Михайлівка дала назву величезним археологічним культурам. Згадує науковець і село Бабине Верхньорогачицької громади Каховського району – від нього пішла назва бабинської культури, яка займає приблизно третину території Східної Європи.
«У нас біля Дніпра, де великі поселення були аж з доби мезоліту , археологія дуже розвинена. Мезоліт, неоліт, енеоліт, доба бронзи... Плавні годували людей аж до часів нашого запорозького козацтва. Тут копали видатні археологи протягом століть. Дивишся на назви сіл – а це назви якихось видатних пам'яток не тільки українського, а і європейського масштабу. І в першу чергу це Михайлівка», – розповідає Михайло Підгайний.
Краєзнавець називає Михайлівське городище одним із найвидатніших пам'яток археології України, каже, схожих в Україні не більше трьох-чотирьох, і Михайлівське вивчене найбільше:
«Це була одна з перших фортець в Україні, велике поселення. Уявляєте, бронзова доба 5 тисяч років тому, епоха пірамід у Єгипті – а тут уже була велика фортеця, вали, кам'яні стіни. Біля городища є могильник того ж часу, тієї ж культури, і він теж вивчений. Генетика з цих кісток, мабуть, і потрапила до цієї гарвардської школи».
Дискусія генетиків і археологів. Точка відліку – ямна культура чи степовий компонент?
Підгайний розповідає, що сучасні генетики справді навчилися виділяти ДНК із кісток людей давніх поховань, і переоцінити це джерело історичного знання неможливо. Останні років 10-15 були сенсаційні наукові відкриття, засновані на дослідженнях генетиків, які згодом знаходили підтвердження у висновках антропологів і археологів.
Зокрема це стосувалося подій на межі бронзової доби, коли існувало поселення біля Михайлівки. У цей час припинилися всі генетичні лінії чоловіків на Британських островах.
«Майже всіх людей чоловічої статі, ймовірно, вбили – що ще могло статися? – розмірковує Михайло Підгайний. – Бо генетичні лінії, пов'язані з чоловічим родоводом, з Y-хромосомою, припинилися. На початку бронзової доби на Британські острови припливли нові люди і, схоже, жінок залишили, а чоловіків просто вбили. Цих нових людей археологи відносять до культури дзвоновидних кубків (або дзвоноподібних келихів) – у них був посуд, схожий на дзвони».
Потім виявилось, що на Піренейському півострові, на території Іспанії та Португалії, всі люди чоловічої статі також не пережили початок бронзової доби – ті ж самі носії культури дзвоновидних кубків вбили майже всіх, припускає фахівець. І наголошує: для бронзової епохи явища такого геноциду були відомі раніше, тільки масштаби ніхто не міг навіть уявити. Розповідає, що на півночі Європи була розповсюджена культура шнурової кераміки та бойових сокир, і саме там археологи досить часто знаходили сліди масових вбивств – чоловіків, жінок, дітей.
«Я зараз розповім, до чого тут Україна і Михайлівка, – повертається до теми розмови Підгайний. – Річ у тому, що в генетиці людей цих ранньобронзових культур (і дзвоновидних кубків, і шнурової кераміки та бойових сокир) був так званий аутосомний степовий комплекс (або степовий компонент)».
Краєзнавець пояснює, що за декілька тисячоліть до бронзової доби – в епоху неоліту й енеоліту – у степовому просторі Східної Європи, між Дніпром і Уралом, жили люди у яких сформувався цей генетичний компонент. Потім вони розселилися по всій Європі, прийшли в Індію, згодом заселили Америку та Австралію. Тож сьогодні майже половина всіх людей на землі має цей степовий комплекс генів.
Культура, люди якої побудували Михайлівське поселення на Херсонщині, є третьою великою європейською культурою ранньобронзової доби (після західноєвропейської культури дзвоновидних кубків і північноєвропейської культури шнурової кераміки та бойових сокир), і її назвали ямною. Назва зафіксована з початку ХХ століття – моменту відкриття ямної культури, пояснює Михайло Підгайний. Вона походить від поховань у ямах під курганними насипами.
Дискусія генетиків і археологів. Точка відліку – ямна культура чи степовий компонент?
Підгайний розповідає, що сучасні генетики справді навчилися виділяти ДНК із кісток людей давніх поховань, і переоцінити це джерело історичного знання неможливо. Останні років 10-15 були сенсаційні наукові відкриття, засновані на дослідженнях генетиків, які згодом знаходили підтвердження у висновках антропологів і археологів.
Зокрема це стосувалося подій на межі бронзової доби, коли існувало поселення біля Михайлівки. У цей час припинилися всі генетичні лінії чоловіків на Британських островах.
«Майже всіх людей чоловічої статі, ймовірно, вбили – що ще могло статися? – розмірковує Михайло Підгайний. – Бо генетичні лінії, пов'язані з чоловічим родоводом, з Y-хромосомою, припинилися. На початку бронзової доби на Британські острови припливли нові люди і, схоже, жінок залишили, а чоловіків просто вбили. Цих нових людей археологи відносять до культури дзвоновидних кубків (або дзвоноподібних келихів) – у них був посуд, схожий на дзвони».
Потім виявилось, що на Піренейському півострові, на території Іспанії та Португалії, всі люди чоловічої статі також не пережили початок бронзової доби – ті ж самі носії культури дзвоновидних кубків вбили майже всіх, припускає фахівець. І наголошує: для бронзової епохи явища такого геноциду були відомі раніше, тільки масштаби ніхто не міг навіть уявити. Розповідає, що на півночі Європи була розповсюджена культура шнурової кераміки та бойових сокир, і саме там археологи досить часто знаходили сліди масових вбивств – чоловіків, жінок, дітей.
«Я зараз розповім, до чого тут Україна і Михайлівка, – повертається до теми розмови Підгайний. – Річ у тому, що в генетиці людей цих ранньобронзових культур (і дзвоновидних кубків, і шнурової кераміки та бойових сокир) був так званий аутосомний степовий комплекс (або степовий компонент)».
Краєзнавець пояснює, що за декілька тисячоліть до бронзової доби – в епоху неоліту й енеоліту – у степовому просторі Східної Європи, між Дніпром і Уралом, жили люди у яких сформувався цей генетичний компонент. Потім вони розселилися по всій Європі, прийшли в Індію, згодом заселили Америку та Австралію. Тож сьогодні майже половина всіх людей на землі має цей степовий комплекс генів.
Культура, люди якої побудували Михайлівське поселення на Херсонщині, є третьою великою європейською культурою ранньобронзової доби (після західноєвропейської культури дзвоновидних кубків і північноєвропейської культури шнурової кераміки та бойових сокир), і її назвали ямною. Назва зафіксована з початку ХХ століття – моменту відкриття ямної культури, пояснює Михайло Підгайний. Вона походить від поховань у ямах під курганними насипами.
