“Пошкоджені або зруйновані 90% будівель". Як виживають жителі селища Антонівка

Антонівка – селище на березі Дніпра, де був розташований міст між правим та лівим берегами Херсонщини. У перші дні повномасштабного вторгнення тут точилися запеклі бої. Після деокупації правобережжя Херсонщини російські війська почали безперервно обстрілювати Антонівку з усіх видів зброї, а російські безпілотники з вибухівкою – полювати на мирних жителів, знищуючи їхні автомобілі та будинки. Про життя в Антонівці розповіли староста Сергій Іващенко та місцеві жительки Тетяна Ахтеменко й Віта Медведєва.

 

“Коли почалися масовані обстріли, ніхто вже нічого не ремонтував”

В Антонівці вже понад два роки немає електропостачання. Під час відступу в листопаді 2022 року російські війська знищили всі трансформатори. Пізніше через обстріли пошкодилися електромережі та попадали розподільні стовпи. Про це журналістам “Вгору” розповіла місцева жителька Віта.

Заради дітей жінка переїхала до Херсона, але щодня навідувалася до селища – обробляла город, годувала собак, розгрібала завали та допомагала місцевій волонтерці Тетяні Ахтеменко.  

 

 

Маршрутки, за словами Віти, ходили до Антонівки майже до середини жовтня 2024 року. Сьогодні ж громадський транспорт, комунальні служби та швидка допомога не можуть дістатися до селища через посилені дронові атаки. 

 

У багатьох мешканців  до жовтня 2024 року ще був газ. Менше пощастило тим, хто, як Віта, живе біля мосту. Майже відразу після звільнення під час мінометного обстрілу пошкодило газопровід біля її будинку.

 

"Відтоді газу в мене немає. Чоловік ще бігав, закручував, замотував труби там, де шипіло. А потім, коли почалися масові обстріли з танків, ніхто нічого вже не ремонтував", – розповідає жінка.

У тому ж 2022 році, у листопаді чи грудні, окупанти атакували з міномета газельку газовиків. За словами Віти, уламок вцілив у балон, машина спалахнула. Ремонтники встигли вистрибнути й врятувалися, а машина згоріла. Відтоді комунальні служби до Антонівки їздили неохоче, але влітку 2023 року ще збирали сміття.

 

 

Після припинення електропостачання воду в селищі качали за допомогою генераторів, і у 2023 році вона була хоч і погодинно, але майже щодня. У 2024-му ситуація погіршилася через обстріли. Віта каже, якийсь час воду подавали тричі на тиждень, через день, а згодом, коли водоканал відмовився доставляти пальне для генераторів через небезпеку, воду стали подавати лише двічі на місяць. Відтоді місцеві жителі, хто має машини, потроху доставляють солярку для генераторів самотужки.

 

Віта зізнається, якби її чоловік працював у комунальній службі, вона б нізащо не пустила його возити до Антонівки солярку.

"У кожного є сім'я, є дружини, є матері, які переживають. Розумні люди все розуміли і якось намагалися розв'язувати свої проблеми самі", – каже жінка.

 

За словами місцевої волонтерки Тетяни Ахтеменко, її односельці, у кого є автомобілі, періодично їздять до міста, закуповуючи продукти собі та сусідам, заправляють газові балони та привозять солярку. Складають списки, що кому потрібно, і хтось їде в місто на закупи. Звертаються з проханням привезти щось і до неї.

 

 

Родина Тетяни заради безпеки дітей переїхала до Миколаєва, але в Антонівці залишився її свекор, тому регулярно їздить туди, допомагаючи землякам та привозячи необхідне. Активно співпрацює з благодійниками та волонтерами. За словами Тетяни, всі запити закриваються за лічені дні. Є чимало охочих допомогти Антонівці, гуманітарну допомогу передають постійно, проте доставляти її в селище небезпечно.

 

Тетяна їздить до Антонівки, коли дозволяє погода – дощ, сніг або туман зменшують ризик потрапити під приціл ворожих безпілотників. У такі дні вона робить кілька ходок, привозить односельцям необхідне: хліб, крупи та корм для покинутих господарями тварин, про яких дбає квартальна Ірина.

 

Тетяна розповідає, що її односельці змушені ночувати у підвалах, адже обстріли не припиняються ні на день. Іноді доводиться витягувати сусідів з-під завалів. На сільських дорогах та й на власних подвір'ях на людей чатують дрони. Щодня в селищі є поранені, а медпункт згорів, тому медсестра обходить всіх, кому потрібно обробити рани чи зробити перев'язку. З її колег – одна жінка загинула від дрона, коли розносила ліки, а інша нещодавно виїхала з Антонівки, щоб оговтатися після поранення. Через загибель лікаря швидкої допомоги від дронової атаки постраждалих тепер возить поліція.

 

 

Тетяна каже, що зверталася на урядову гарячу лінію з проханням посилити захист Херсонщини. Згодом отримала письмову відповідь, що ЗСУ нині роблять все можливе.

Як заявляв голова обласної військової адміністрації Олександр Прокудін:  “Поки лінію фронту не відсунуть від Херсона хоча б на 20 кілометрів, російський дроновий терор буде продовжуватися».

 

За словами антонівського старости Сергія Іващенка, якщо рахувати тих, хто отримував гуманітарну допомогу, сьогодні в окрузі проживає близько 1000-1500 людей, тоді як у мирний час мешкало близько 13 тисяч. Після оголошення примусової евакуації дітей майже всі родини з дітьми виїхали, але в Антонівці досі залишається десятеро неповнолітніх. Та переважна більшість населення – люди старшого віку й пенсіонери.

 

Сергій Іващенко стверджує: більшість самотніх літніх людей мають родичів, які могли б наполягти на їхній евакуації. Він закликає зробити все можливе для їхнього порятунку, адже в Антонівці надто небезпечно.

"Думаю, не помилюся, сказавши, що 90% будівель в Антонівці сьогодні мають різні пошкодження, а частина – повністю зруйнована", – розповідає староста.

 

Він також згадує, що перед Новим роком селяни отримали грошову допомогу на дрова. І коли люди скаржаться, мовляв, їм немає за що виїхати, він запевняє: в опалювальний сезон 90% мешканців, якщо не більше, отримали по 21 тисячі гривень на домоволодіння.

 

"Вони могли цим скористатися і мінімум на пів року виїхати звідти, хоча б до потепління. Майже кожного дня в нас є загиблі, саме в моєму окрузі, а поранені щодня, якщо не щогодини. Ті, хто там залишається, у мене до них багато питань. Для чого вони це роблять?" – каже Сергій Іващенко.

Він стверджує: є волонтери, готові евакуювати охочих, та й сам не раз вивозив односельців у безпечні місця. І його обурює, що, залишаючись, люди вимагають привозити їм туди солярку й хліб тощо.

 

Сергій Іващенко каже, хоча російські війська й почали частіше використовувати важку артилерію, найбільше людей в Антонівці гине саме від дронів. Староста вже двічі був поранений вибухівкою, скинутою з безпілотників, і зараз перебуває в лікарні. Та, за його словами, російські військові не тільки полюють з неба на людей і транспорт, але й підпалюють будинки. Спочатку один дрон пробиває дах гранатою, потім інший закидає запалювальну суміш, а третій, з вибухівкою, стежить, щоб ніхто гасив пожежу.

Проте він сподівається на посилення України завдяки сучасній зброї. А родичам літніх людей, що залишилися під обстрілами, наполегливо радить зробити все можливе для їхньої безпеки.