Херсонця Олександра Дьякова 17 днів незаконно утримували в ІТТ по вулиці Теплоенергетиків, 3. Чоловіка регулярно допитували та катували ефесбівці. Зокрема, під час одного з допитів намагались змусити бити електричним струмом друга і навпаки.
Про це Дьяков розповів виданням “NPR” та “Ukrainian Witness”.
Олександр Дьяков разом групою інших херсонців збирав дані про окупаційну владу та колаборантів і передавав їх українським спецслужбам.
Чоловік думає, що телефони партизанів прослуховували – так їх знаходили та викрадали.
“Я знав, що рано чи пізно росіяни мене теж знайдуть”, – каже Дьяков.
Його затримали 17 серпня вдома у друга. Чоловіка привезли в ізолятор тимчасового тримання, де вже утримували багатьох знайомих йому херсонців.
У камерах, розрахованих на трьох, тримали по 6–7 людей. Ув’язнені спали на підлозі. Вентиляція не працювала, повітря було гаряче та вологе, розказує Дьяков:
“Слідчі мене раз запитали, чи виводять нас на прогулянку. Я кажу: “Яка прогулянка? Ми сидимо в камері цілодобово”. Вони були самі трохи здивовані. Напевно очікували іншої відповіді”.
Кожного разу, як відкривалися двері камери, ув’язнені мали викрикувати: “Слава Росії! Слава Путіну! Слава Шойгу!”, розказує чоловік.
Якщо хоч одна людина цього не вигукувала, покарати могли усю камеру: забороняли курити, позбавляли їжі чи сну. Полонених регулярно допитували. За словами Дьякова, це робили співробітники ФСБ Росії.
На першому допиті чоловіка посадили навпроти його друга, з яким вони збирали інформацію про росіян. Спочатку їх катували електричним струмом по черзі на очах один одного.
“А потім кажуть йому [другу]: “Підключай його, бий струмом”. А мені кажуть, щоб я його бив”, – згадує колишній полонений.
.
Затримані не погодилися катувати один одного. Інший чоловік попросив бити струмом лише його, бо знав, що у Дьякова хворе серце, але росіяни продовжили знущатися з обох:
“Досі не відчуваю двох пальців. Це, ймовірно, наслідок ударів струмом, бо вони на пальці підключали дроти та били через них”.
Росіяни використовували не тільки струмом. Один з полонених, колишній поліцейський, розказував Дьякову, що у підвалі йому на голову натягли футболку та почали лити на обличчя воду.
Усіх полонених допитували та катували в підвалі ізолятора. Крики звідти долинали майже цілодобово, згадує чоловік.
“Може хтось і не вижив, коли його катували там, я цього не виключаю. Якби мене ще кілька разів до електрошокера під’єднали, я б, може, теж не вижив – серце б не витримало”.
Дьякова допитували чотири рази. Росіяни також били його дубинками та берцями. Від побиттів у Дьякова боліла нога. На кожному наступному допиті чоловік просив про медичний огляд чи допомогу.
“Я закривав ту ногу і руками, і другою ногою намагався. Вони прибирають: “Ні, ми тобі її все одно доб’ємо, поламаємо”, – розказує він.
Чоловіку зламали ногу, вона опухла, з’явилися пухирі. У відкриті рани потрапила інфекція. Тільки тоді росіяни вирішили відвезти полоненого до лікарні.
Дьяков згадує, що під час допитів росіяни постійно погрожували йому розправою:
“Ми тебе тут заб’ємо насмерть, похоронимо, і ніхто тебе шукати не буде. Я взагалі думав, що мене до лісу везуть, а не лікуватися”.
Чоловіка привезли до лікарні 2 серпня 2022 року. Йому зробили дві операції. Три тижні, що він лежав на реабілітації, біля дверей палати стояли російські охоронці. Вони стежили не тільки за хворим, а й за тими, хто його відвідував.
24 жовтня лікар допоміг полоненому втекти. До звільнення Херсона Дьяков переховувався у друзів. В ніч на 11 листопада чоловік почув рух військових колон та гучну українську музику – одразу зрозумів, що в місто заходять ЗСУ.
“Кожного дня ми цього чекали. Коли мене катували, я постійно уявляв той день, коли українські солдати повернуться додому, і вся наша робота буде значущою”, – пригадує Дьяков.
Нагадаємо, в ізоляторі тимчасового тримання в Херсоні росіяни облаштували одну з чотирьох катівень. Там утримували, зокрема журналістку ТРК “Україна” Анжелу Слободян, волонтера Романа Баклажова, учасника руху опору Андрія Андрющенко та ЛГБТ-активіста Олексія Полухіна.
