Збройні сили РФ б’ють по деокупованому Херсону протипіхотними боєприпасами з метою вразити якнайбільше мирних жителів. Перший заступник голови Херсонської облради Юрій Соболевський сьогодні, 17 грудня, в ефірі телеканалу FREEДОМ закликав городян не перебувати на відкритих ділянках вулиці під час обстрілу.
“Щоб мінімізувати ризики, необхідно якнайменше часу перебувати на відкритому просторі. Тому що основні елементи, що вражають — уламки від боєприпасів. Російські війська часто використовують саме протипіхотні боєприпаси для того, щоб вони накрили якнайбільше людей. Тому без необхідності перебувати на відкритих просторах не варто”, — сказав він.
Ураження уламками протипіхотних боєприпасів травмують найбільше, у деяких випадках — із летальним кінцем.
Заступник голови Херсонської облради повідомив, що найбільше “прильотів” зараз у Корабельному районі та мікрорайоні Острів.
“Але це не означає, що в інших районах безпечніше. Прилітає і до центру Херсона, і до інших районів, а також інших населених пунктів: Антонівки, Білозерки, Чорнобаївки. Тому, щоб мінімізувати ризики, потрібно якнайбільше часу перебувати у відносно безпечних місцях”, — підсумував Юрій Соболевський.
______________________________________________________________
В селі, через яке херсонці тікали з окупації, не лишилось жодної цілої хати: росіяни нищили все після пограбувань
Але місцеві повертаються на руїни, готові зимувати в прибудовах і банях, аби на своїй землі.
В селі Олександрівка була єдина дорога для херсонців до кінця березня, щоб виїхати з окупації до Миколаєва. Це колись курортне село над лиманом славилось вулицями троянд, скелями, і великою бібліотекою українських книг. Нині Олександрівка - це село на мапі, а в житті - пустеля з суцільних руїн, йдеться в ТСН.
Пані Людмила повернулась до свого двору через вісім місяців після евакуації і жахнулась - будинок розграбований, побитий і замінований. Нічого не вціліло. “Я все ж повернусь, рідна земля там, де тебе мати сповивала. Не знаємо, що робити”, - каже жінка.
Будинок, в якому народився ще батько пані Людмили більше не придатний для життя, але він хоч зі стінами і це вселяє надію, що є можливість відбудови.
.
У селі Олександрівка цілих будівель не залишилося - розбиті школи, вщент спалена бібліотека. Окупанти поводилися агресивно і зухвало. Пограбували всі обійстя, забрали у людей всі автомобілі і захопили вцілілі від свого ж обстрілу будинки і в них жили. “Хлопців катували, які не хотіли співпрацювати з ними, в підвал кидали. Таке робили з людьми.. Додому нас не пускали… Повивозили всі холодильники, пралки, мікрохвильовки - хаті пусті”, - розповідають місцеві.
Дядько Микола жив в окупації у Станіславі - це містечко біля Олександрівки. Хотів на Миколаїв, але дамба вже була непроїздна. Живе зараз у кухоньці разом з дружиною, на город не виходить, бо боїться. “Всюди міни є, було дві в цій хаті, у нас було. Ходимо, не бачимо, а коли зайшли - розтяжки”, - додає чоловік.
У селі всюди пустка, у дворах розбита техніка окупантів, ворожі шанці і боєприпаси. Від красивого і квітучого колись курортного селища на лимані нічого не лишилось. “У нас були туристи - у нас лиман, скелі і багато вже почали приїздити, були перспективи, що буде туристичне село”, - кажуть люди.
