У Херсоні росіяни під камери викрали поліцейського й наразі не дають інформацію про місце його перебування

Поліцейського Олександра Новацького росіяни показово затримали в Херсоні ще влітку. Тоді зрежисоване відео, у якому його звинувачували у стеженні за колонами російської техніки, опублікувала низка пропагандистських медіа. Водночас перебування чоловіка в полоні Росія не підтверджує ані рідним, ані офіційним органам. 

Журналісти «Слідства.Інфо» поспілкувалися з матірʼю полоненого та чоловіком, який місяць просидів з Олексанром Новацьким в одній камері у СІЗО окупованого Сімферополя.

 

Олександр Новацький раніше працював заступником начальника у Головному управлінні Нацполіції Херсонщини. Останні два роки керував поліцією Високопілля. Саме через ці посади, переконана мати чоловіка, росіяни так наполегливо шукали його.

 

 

«Вони додому до нього приходили чотири рази. Перший раз він вистрибнув з вікна, потім довелося з родиною переїхати і чекати, поки все заживе, щоб виїхати, бо чоловіків роздягали (перевіряли на російських блокпостах, — ред.). На п’ятий раз його таки взяли на ринку біля сигаретного кіоску», — розказує мати Вікторія Черниш.

 

За словами матері, Олександра оточили троє невідомих у цивільному, завʼязалася бійка, до якої згодом приєдналися ще двоє військових зі зброєю.

«Ударили його автоматом по голові — звʼязали і забрали. Це відбулося 14 липня. Того ж дня я пішла його шукати всюди і в комендатурі сказали, що я занадто рано кинулась», — пригадує жінка.

 

Знайти сина Вікторії вдалося за кілька днів. Охоронець місцевого СІЗО на вулиці Теплоенергетиків, 3  підтвердив, що Новацький ніби справді перебуває у них. Та після того жінці жодного разу не вдалося передати сину щось з речей — їй говорили, що Олександра або вивезли на допит, або «такого тут немає».

 

 

22 липня росіяни привезли побитого Олександра до квартири, де він жив з дружиною, сином і сліпою бабусею. Дружині з сином напередодні вдалося виїхати з окупованого міста. Бабусю ж під час «візиту» забрали до себе сусіди.

«Сусіди сказали, ходімте, вам треба побути з нами»,  розказує Вікторія Черниш.

 

Бабусі не було у квартирі 1,5 години. Як зʼясувалося пізніше, у цей час росіяни знімали зрежисоване затримання Олександра Новацього: занесли у квартиру зброю та зімітували роботу групи захоплення.

 

Матеріал із цим відео та гучними заголовками «Задержанный в Херсоне диверсант оказался полицейским» та «Конец украинского подполья: в Херсонской области силовики отлавливают шпионов пачками» опублікували в низці російських пропагандиських медіа.

На відео видно, що чоловіка спершу кладуть на підлогу під прицілом автоматів, оглядають квартиру та нібито знаходять у шухлядах зброю у чохлах та камери відеоспостереження.

Росіяни стверджують, що Новацький встановлював по місту камери та з телефону міг стежити за пересуванням російської військової техніки, а отриману інформацію передав у СБУ.

 

 

«Це ж сфабриковано все. Він, бачте, навіть коли відповідає їм на відео, то каже «Я так понимаю», тобто що змушували казати, те і казав. А та зброя. У нього тільки пістолет його табельний був, він же поліцейський, а про решту сусіди ще говорили “що це вони туди до вас вудочки різні носять», — пригадує матір Олександра.

 

Навіть після такого гучного затримання росіяни не підтверджували матері місце перебування сина. Вікторія каже, коли дізнавалася від звільнених людей, які сиділи з Олександром, про місце ув’язнення чоловіка, то росіяни все одно заперечували цю інформацію як під час особистих спроб жінки передати сину речі, так і в офіційних запитах.

 

Дружина з матірʼю вже зверталися за допомогою і до міжнародних організацій, і до українського Координаційного центру з питань поводження з військовополоненими, у якому їм відповіли: «Олександра Новацького включено у реєстр Національного інформаційного бюро, однак перебування зазначеного військовослужбовця у полоні держави-агресора не підтверджено російською стороною та Міжнародним комітетом Червоного Хреста».

 

 

Згідно з інформацією родини Олександра Новацького, він нині перебуває у СІЗО № 1 в окупованому Сімферополі. Про це рідним поліцейського, ніби як на прохання самого Олександра, розповів Василь Буба. Він з кінця липня до початку вересня просидів із чоловіком в одній камері.

 

«Його (Олександра, — ред.) ще в Херсоні нормально так пресонули. Він прийшов до нас у камеру вже не сильно здоровий. Ну потім відійшов правда трошки. Годували нас не дуже, солона рапа тільки була, то бувало, що тільки хліб і чай їли», — розказує Василь Буба.

 

Василь Буба — колишній військовий. Каже, росіяни затримали його вдома у селі Чонгар на Херсонщині, бо запідозрили у співпраці із ЗСУ. Спершу возили по катівнях області, а потім посадили до сімферопольського СІЗО №1. В ізоляторі затриманих систематично били, розказує чоловік.

 

«Якщо щось комусь не подобається, то ми могли «отримати». Могли зайти в камеру просто вдарити, якщо почули щось не те, або якщо йде ранкова «перезмінка» цих вертухаїв (тюремні наглядачі, — ред.) і ти десь не так став, то теж міг отримати по ногах, по нирках, по спині або шокером», — розказує Василь.

 

Наприкінці серпня, як стверджує сам чоловік, його змусили підписати документ про нібито готовність співпрацювати з російськими окупантами та пообіцяли відпустити.

«Я так зрозумів зі слів слідчих, що я вже старий сильно, то їм не потрібний», — каже Василь.

 

На момент звільнення його із СІЗО у Криму, 2 вересня цього року, тільки на їхньому поверсі ізолятора, каже Василь, перебували понад 50 людей — і чоловіки, і жінки.

Точна кількість українців та українок, яких росіяни викрали та незаконно утримують у Криму чи Росії, нині невідома.